STASYA Ніби так і треба

Я знову бігла з дня у день за тінню вслід, за кимось десь;
За горизонтами орбіт хотіла залишити слід;
Я топтала чужий маршрут ніби свій давно забутий путь;
Та кожен крок — не там, не з тим я тут як гість, то де ж мій дім;
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом;
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба;
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом;
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба;
Я наче метелик летіла на світло кожного разу вдарялась у скло;
Переді мною зачинені вікна та я відчуваю знайоме тепло;
Час залікує поламані крила по колу почну знову грати в цю гру;
Сотні помилок, щоб я зрозуміла шукала свій дім, а він завжди був тут;
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом;
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба;
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом;
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба.