YATSUTA Мама говорила

А мама говорила не треба;
В одну річку двічі не увійти;
В очах його кольору неба;
Ти з розуму можеш знову зійти;
А мама говорила "подумай";
Щоб серденько знову він не розбив;
Будь ласка, донь, будь розумною;
Але так як він, мам, ніхто не любив;
Він знову за струни чіпляє;
І на мені так гарно грає;
Він пише, серце завмирає, мам;
Я знаю, він наробив стільки ран;
Він вітер зимовий, він спека;
Моя головна небезпека;
Нікому я правду цю не кажу;
Він кличе і я знов до нього біжу;
А мама говорила не треба;
В одну річку двічі не увійти;
В очах його кольору неба;
Ти з розуму можеш знову зійти;
А мама говорила "подумай";
Щоб серденько знову він не розбив;
Будь ласка, донь, будь розумною;
Але так як він, мам, ніхто не любив;
Він тонкий лід, він лезо гостре;
Ні з ким не було, мам, так добре;
Він палить мене аж до попелу;
А я назвала його долею;
Він - полумʼя, він - буревія;
Натхнення й моя астенія;
Я перетинаю червону межу;
Він кличе я знов до нього біжу;
А мама говорила не треба;
В одну річку двічі не увійти;
В очах його кольору неба;
Ти з розуму можеш знову зійти;
А мама говорила "подумай";
Щоб серденько знову він не розбив;
Будь ласка, донь, будь розумною;
Але так як він, мам, ніхто не любив;
А мама говорила не треба;
В одну річку двічі не увійти;
В очах його кольору неба;
Ти з розуму можеш знову зійти;
А мама говорила "подумай";
Щоб серденько знову він не розбив;
Будь ласка, донь, будь розумною;
Але так як він, мам, ніхто.