Ptaszka Довбуш

Аби Кути не минути,;
До Космача повернути.
До Космача, та й до Дзвінки,;
До Штефанової жінки.
Добрий вечір, Штефанова!
Чи вечеря вже готова?
А вечеря не готова,;
Бо Штефана нема вдома.
Він поїхав петлювати,;
Мабудь буде ночувати .
Штефан пішов на роботу,;
Повернеться у суботу.
Чи будеш нам відкривати?
Чи самим ся добувати?
В мене двері тисовії,;
На них замки сталевії.
Не поможуть замки твої,;
Як підставлю плечі свої.
Довбуш начав налягати,;
Стали двері ся ламати.
Довбуш двері відкриває,;
Довбуш плечі підкладає,;
Штефан в Довбуша стріляє.
Як устрілив в праве плече,;
А з лівого кровця тече.
Бо знав добре поціляти,;
Довбуш буде помирати.
Ой, ви, хлопці, ой, ви мої,;
Візьміть мене з хати тої.
Ой, ви, хлопці, ви, молодці,;
Беріть мене на топорці.
Беріть мене на топори,;
Занесіть мя в чорні гори.
Занесіть мя в Верховину,;
Де родився, там най згину.
Там родились тато й мати,;
Там я буду спочивати.