KALUSH, AGAPE Заплакана цариця

Промокла під дощем заплакана цариця.
Номер набираєш.
Його підніме той, хто тебе не кохає.
І прийде час, коли не стане нас.
І все пройде, як сон, твоя любов.
І ті слова, що я вдихаю знов і знов.
Квіти, що би ще раз дарував, та ну.
Що б я ще раз довіряв, як дурак.
Я в любов повірив знов і потонув.
Я знов повівся на твою натуру.
А я дивлюсь, ще, напевне, пройдусь.
Де не будували правді сховищ.
З ким правда - це не здобич.
Її в хованках знайду, я її відмию.
Де би, де сховав її.
Серед снігу білу знааайду.
Гірка, яка я знаю.
Дегустував сомельє як, я правду.
А так далеко яяя йду.
Я її шукаю.
Брехня теж очі колить.
Просто не сьогодні.
Я її завжди впізнаю.
Навіть якщо ситуація на краю.
Я брехню більше вже не вичисляю.
Я просто знаю.
І прийде час, коли не стане нас.
І все пройде, як сон, твоя любов.
І ті слова, що я вдихаю знов і знов.
Квіти, що би ще раз дарував, та ну.
Що б я ще раз довіряв, як дурак?
Я в любов повірив знов і потонув.
Я знов повівся на твою натуру.