Павло Табаков Вона не знає молитви

Вона не знає молитви
Просто ворушить губами
І сіється сніг чи порох
На вії мокрі від сліз
Просто їй хочеться жити
Поміж людьми й голубами
Коли на екрані титри
І світ іде під укіс
Вона промовляє Боже
А далі слова змішались
Бог же найкраще знає
Тих кілька класичних фраз
Про що їй його просити
Коли вже ніхто не зможе
Перемотати стрічку
Чи дати чіткий наказ
Вийти якоїсь миті
На провінційнім пероні