Валєрич Красавін Не йди

Ти мов сонце в холодних снах,;
Тримаю тебе, але час тікає.
Дощ на склі малює страх,;
Що одного дня тебе немає.
Я кричу в безкінечний край,;
Щоб не загубити твій голос тихий.
Молю небо: "Тільки тримай",;
Бо без тебе я просто вбитий.
Я лечу крізь ніч до тебе,;
Світ тремтить, та ми ще є.
Твоє серце - моє небо,;
Тільки воно рятує мене.
Обійми, не дай упасти,;
Забери цей біль на мить.
Все, що є - лиш ти і щастя,;
Бо без тебе я не зможу жить.
Крик розтане в порожніх стінах,;
Та твій подих тримає в бою.
Я живий у твоїх картинах,;
Де малюєш любов мою.
Хай розсиплеться світ на крихти,;
Хай зникають міста й мости,;
Та я йтиму крізь усі війни,;
Лиш би тільки була ти.
Я лечу крізь ніч до тебе,;
Світ тремтить, та ми ще є.
Твоє серце - моє небо,;
Тільки воно рятує мене.
Обійми, не дай упасти,;
Забери цей біль на мить.
Все, що є - лиш ти і щастя,;
Бо без тебе я не зможу жить.
Навіть якщо впаде земля,;
І згорять усі дороги.
Я залишуся, ти моя,;
Ти - мій дім і моя змога.
Не йди... не йди...
Без тебе світ не дихає.