ТНМК ПМ’ТЙ (Flanger version)

Дорогою до тебе я бачив черепах трьох;
Вони тримали місто на плечах;
Першу, чорну, звали Не-дай-Бог;
Вона нічого не просила в неба;
Робила все сама, робила як для себе;
Бралася і впиралася, на зло не озиралася;
Попри те, попри це робила все, тому що її пре;
Вона казала: "Дій! Лайно – це перегній!";
І все трималося на ній;
Ти тільки уяви-но, другу звали Мрія;
Була вона, скажу тобі, в хорошім сенсі синя;
Вона казала: "Знаю, я важка, але я мрію;
Дивлюся я на небо і надихаю дію;
Бо якщо не мріяти, навіщо ж тоді жити?
Коли собі ти мариш, десь плаче сатана;
Я більша за слона, але я збираю квіти";
Якщо це не весна, то що тоді весна?
Пам'ятай: де б не йшов;
Я рушаю, щоби повернутись знов;
І міста – як мости;
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти;
Ти, певно, здогадалася, як звали третю, білу;
Вона не посивіла, ні!
Такого кольору буває тільки чиста сила;
Що має крила;
І ними обіймає усіх, кого кохає;
Любов'ю її звали. Ти, схоже, її знала;
Були у неї діти;
Мовляла немовлям вона: "Не скінчиться війна!
Не буду вам брехати;
Правдою не налякати. Пийте все до дна;
Але зростайте сильними. Побачите тоді;
Як вороги злякаються і вдінуть бігуді;
Хоч зійде сім потів, та не шкодуйте дров";
Якщо це не любов, то що тоді любов?
Пам'ятай: де б не йшов;
Я рушаю, щоби повернутись знов;
І міста – як мости;
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти;
Пам'ятай: де б не йшов;
Я рушаю, щоби повернутись знов;
І міста – як мости;
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти;
Пам'ятай: де б не йшов;
Я рушаю, щоби повернутись знов;
І міста – як мости;
Я люблю цей світ, бо є у ньому ти.