Катя Качановська Сльози

І нехай ніхто не знає як сльози на моїх щоках стікають.
Капають, капають, а я на вокзалі витру їх, і поїду далі.
По заплаканім обличчі розтеклась туш я шукаю себе в світі загублених душ.
Знову сама із собою граю в удачу дивлюсь в кінець тунеля а світла не бачу.
А може це просто сон знов розбудить телефон.
Грає старий рингтон спогадів на 10 тон.
Я заховаю тебе глибоко але сльозами знову витечеш.