Олена Тополя Обеззброєна

Ти застав би мене обеззброєну;
Без прикрас без думок без одягу;
Голос ніжністю зафарбований;
І заплутані надто коси;
Тепла постіль ще не застелена;
Тінь по шкірі проміння - полоси;
Тіло залпом пʼє ранок травʼяний;
Ти б занурився в запах прянощів;
Золотистих моїх локонів;
В Запах стрімких гарячих дотиків;
в їдкий запах нічної осені;
Кожній родимці б назву вигадав;
І дивився би мовчки голодно;
В обеззброєну від бажання;
Без прикрас без думок оголену;
Я твоїми руками звʼязана,;
В них так солодко стало дихати.
Їм віддатись не зобовʼязана;
Та мої слабкості стали сильними;
І волосся занадто сплутане,;
Й голос ніжністю зафарбований;
Світла сонця по шкірі полоси,;
Ти застав би мене обеззброєну.
Знаєш як серце пораниж;
Якщо мене ти обманеш;
Може я навіть загину;
Раніше ніж кохати відвикну!