Білий Бо Стіни

Стіни тісні штовхають знову назовні нас.
Такі бліді, як копії мого принтера.
Набрати чи ні, ти остання пігулка з блістера.
В темному вікні писав смс і знов стирав.
Стіни тісні штовхають знову назовні нас.
Я більше списав листків, ніж ця осінь зняла з дерев.
Місцями люди пусті, їх за живе не бере.
Нейрони ніби на дні, як після рейву та елю.
І є потреба у сні та я знову дивлюсь на стелю.
Сто питань, Бодь відстань, я пояснювати б не став.
Я просто бути не в стані актором тупих вистав.