Андрій Кравченко Вітер вольний

А я вийду в поле. Стану вітром вольним знаю ціну правди, знаю смак поразки,
Та душа жива, хоч давно брела і життя рубало мене без підказки,
Я стояв, як камінь, не схилив чола а я вийду в поле,
Стану вітром вольним та на повні груди,
Щоб не чули люди ах, болить душа,
Болить не спіша болить потихеньку,
Моє серденько і не раз я падав та вставав від болю,
Сивина на скронях це як оберіг розривали вітри на широкім полі,
Був на дні не раз, але честь зберіг .